Ми не завжди знаємо, чому вулиця чи провулок названа чиїмось ім’ям. Проходячи невеликим, у чотири будинки, провулку Костюринському, небагато харків’ян співвідносять його з ім’ям відомого купця, міського голови та мецената Сергія Костюріна (1811-1866). Разом з сайтом MyKharkov.info спробуємо пригадати це ім’я.
Купець і підприємець
До 40-х років ХIХ століття Харків був досить непоказним поселенням. Хоча з відкриттям у місті університету 1805-го року Харків стали називати «Афінами Півдня», проте підтоплення, бруд, непоказні, хаотично забудовані вулиці не справляли враження «славного» міста.
Брати Костюріни приїхали до Харкова, коли на центральних вулицях власники вже почали зводити кам’яні будинки. Потрібні були робітники різних будівельних спеціальностей, грамотні керівники робіт та тямущі підрядники. Зрозумівши це, брати переконали багатьох майстрів будівельної справи переїхати зі своїх рідних місць у Харків. Так вони відкрили для себе один із шляхів збагачення. Старший брат Сергій незабаром став харківським купцем третьої, а згодом і другої гільдії.
Міський голова
Шість років Сергій Костюрін виконував обов’язок голосного Міської думи, а потім, 1853 року, його обрали міським головою. Роки каденції гласним і три роки у ролі мера Харкова співпали із перебуванням на посаді генерал-губернатора Сергія Кокошкіна – дуже активного, безкомпромісного та деспотичного чиновника.
Очевидно, що він зміг пристосуватися до нових умов суспільного життя, оскільки сам звик працювати і швидко вирішувати завдання, що виникають. У діяльності з благоустрою міста, розгорнутої генерал-губернатором, він брав найактивнішу участь. Але все-таки від колишнього міського голови Рудакова він перейняв його традицію: засідання Міської думи та прийом заявників він став проводити не в будівлі управи, а у своєму закладі «Капернаум».
Продовження історії про Костюріна ви дізнаєтесь з розгорнутої статті від MyKharkov.info. Після неї ви зрозумієте, що Костюрін був би не гіршим постачальником мемів для інтернету, ніж інші, більш сучасні мери Харкова, котрих всі ми пам’ятаємо.
Коментарі