Місто Вугледар Донецька область стало форпостом. Бої за Вугледар, обстріли, руйнування – сьогоднішня реальність. Ми розповімо, як живе м. Вугледар сьогодні і до війни, яким затишним було раніше, як виглядає карта бойових дій зараз.
Де знаходиться Вугледар на карті Донецької області
Вугледар на карті Донецької області розташований в західній частині регіону, займаючи площу 1,4 км2. Зручна транспортна розв’язка забезпечується завдяки сусідству з м. Курахове, розташованим за 32 кілометри північніше, залізничною станцією Велико-Анадоль – 25 кілометрів східніше, смт. Велика Новосілка – 35 км західніше.
Адміністративно населений пункт підпорядкований Волноваському району.
Місто Вугледар сьогодні
Мирне місто стало південним форпостом Донецької області
Невелике затишне шахтарське містечко жило, розвивалося, стаючи комфортнішим, доки не прийшла війна.
Під час проведення активної фази АТО (2014–2015 рр.) місто не постраждало від бойових дій, у порівнянні із розташованими поблизу населеними пунктами Мар’їнка і Красногорівка, тому активно приймало вимушених переселенців, значна частина яких – мешканці окупованого Донецька. Згодом багатьом переселенцям воно стало другим домом.
Навіть близькість із тимчасово окупованими територіями не заважала розвиватися: працюють дві вугільні шахти, відкриваються нові малі підприємства, об’єкти соціальної інфраструктури, будується нова будівля ЦНАП, проводяться капітальні ремонти шкіл, лікарні, масштабна реконструкція бульвару Шахтарський. Вугледар, Донецька область, Україна вірили, що найстрашніше вже позаду, але реальність виявилася іншою…
Бої за Вугледар Донецької області
2014-го населений пункт став прифронтовим, тому після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну 24 лютого 2022 р. бойові дії тут почалися практично відразу. Обстріли стали масованими, часто з використанням повітряних авіабомбардувань.
Вигідне географічне розташування, височини, багатоповерхова забудова зробили населений пункт стратегічним для оборони Донецької області, тому бої ведуться запеклі.
Одна з перших великих битв, датована кінцем серпня 2022 року, – масштабний наступ російських військ поблизу села Павлівка, розташованого на південний захід від міста. Збройні сили РФ захопили село Павлівка, але українські військовослужбовці завадили подальшому просуванню. Як виявилося, наймасштабніша битва – ще попереду…
Найбільша танкова битва російсько-української війни
Масштабні тритижневі бої за Вугледар (січень-лютий 2023-го) визнані найбільшою танковою битвою російсько-української війни. Внаслідок невдалого наступу армія РФ зазнала серйозних втрат, втративши близько 130 танків, а також іншої броньованої техніки.
Відбиваючи ворожі танкові атаки, військовослужбовці ЗСУ використовували протитанкові ракетні комплекси Javelin, українські ПТРК, артилерію, реактивні системи HIMARS. Українські танки та встановлені заздалегідь мінні загородження також знищили чимало російської бронетехніки, згорілі корпуси якої залишилися лежати у полях поблизу.
Внаслідок постійних ворожих обстрілів містечко практично повністю зруйновано – складно знайти вцілілі будівлі. Є загиблі, поранені серед цивільного населення. Майже все мирне населення залишило прифронтовий населений пункт. З 14 тисяч жителів наприкінці 2023-го залишилося близько 100 людей, які без благ цивілізації (електрики, водопостачання) живуть по підвалах багатоповерхових будинків завдяки гуманітарній допомозі, що доставляється волонтерами.
Бої продовжуються… Населений пункт перебуває під контролем України. ЗСУ тримають оборону.
Вугледар до війни…
Вугледарська громада
У 2019-му містечко стало адміністративним центром новоствореної Вугледарської громади, якій підпорядковані села Павлівка, Березове, Новоукраїнка, Микільське, Богоявленка, Пречистівка, Степове, Тарамчук та інші.
Невеличке містечко завжди вважалося шахтарським, адже тут переважала вугільна промисловість.
Основні містоутворюючі підприємства:
- шахта «Південнодонбаська №1»;
- шахта «Південнодонбаська №3»;
- ТОВ «Південтрансбуд»;
- завод «Ідеал».
Основні пам’ятки:
- Пам’ятник «Шахтарська Слава».
- Пам’ятник Шевченку Тарасу Григоровичу.
- Пам’ятка історії у місці загибелі 13 десантників-партизан під час Другої Світової війни.
- Пам’ятний камінь «Чорнобильцям: вклонись загиблим, померлим, живим» (дата встановлення – 2008-й).
- Пам’ятний камінь «Воїнам-інтренаціоналістам в Афганістані» (дата встановлення – 2009-й).
Населення Вугледару
Чисельність населення становила 15000-21000 осіб. У 1970 році тут мешкає – 2100 осіб, 1987-му – 15300 осіб, 1994-му – 21000, 2000-му – 18500, 2006-му – 16000, 2015-му – 15200, 2022 р. – 14100 осіб. Наприкінці 2023-го залишилося близько 100 жителів, а провиною тому війна…
Соціальна сфера представлена закладами:
- лікарня;
- Центр первинної медико-санітарної допомоги;
- гуртожиток;
- Культурно-дозвільний центр;
- Молодіжний центр «Онікс»;
- Спортивний клуб «Богатир»;
- ДЮСШ.
Освітні установи:
- Вугледарський коледж ДонДУУ.
- НВК «Мрія», політехнічний ліцей, школа.
- Дитячий садок №1 «Джерело» і №2 «Золота рибка».
- Бібліотеки.
- Школа мистецтв.
- Робоклуб, що займався навчанням дітей робототехніці, основам програмування.
Відомі люди, котрими жителі можуть пишатися:
- майстер спорту з важкої атлетики Сергій Воротинцев;
- співак Станіслав Гунчак;
- циркачі В’ячеслав Перев’язко, Олександр Краснопільський;
- володар титулу «Маленький Містер Донбасу» Єгор Горожеєв.
Історія Вугледара (Донецька область)
Містечко значно молодше ніж інші в Донецькій області, розпочало свою історію з 1964 року – перед цим тут був степ.
Будівництво та розвиток селища Південне
Під час запуску шахти «Південнодонбаська №1» неподалік розпочалося будівництво селища Південне, проект розвитку якого був справді багатообіцяючим. Спочатку його підпорядкували Мар’їнському району.
Після появи першого будинку, 2 квітня 1966 р. селище отримало назву Південний Донбас. Будівництво житла і соціально важливих об’єктів тривало. Спочатку замість магазину всередині будинку відкрили кіоск, працювали дитячий садок «Казка» (включаючи ясельну групу), аптека, ощадна каса, пошта. Так з’явилася перша вулиця, яка одержала назву «Шахтобудівників».
До 1968-го, коли відкрили повноцінну нову триповерхову школу, для навчання використовувалися кімнати гуртожитку. 1966-1968 рр. – збудовані їдальня, вугільна котельня, будинок побуту, дитячий комбінат, літній кінотеатр. 1975-й – відкрито нинішню поліклініку. Чисельність населення збільшувалася: через 6 років після заснування проживало 2264 особи.
Вугільна промисловість вимагала розвитку, тому почалося будівництво другого підприємства. Так з’явилася шахта «Південнодонбаська №3».
Від невеличкого селища – до центру громади
18 червня 1969 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила перейменувати Південний Донбас у Вугледар, 26 червня облвиконком надав йому статус селища міського типу. 21 березня 1973 р. замість Мар’їнського району його адміністративно перепідпорядкували Петрівському району Донецька. 2 жовтня 1989 року воно набуло статусу районного підпорядкування, 6 грудня 1991 р., відповідно рішенню Верховної Ради України, – обласного підпорядкування, а 2019-го – стало адміністративним центром громади.