Місто Красногорівка Донецька область охоплене війною. Бої за Красногорівку, обстріли, руйнування, поранення, загибель – нинішня реальність. Ми розповімо, як живе м. Красногорівка сьогодні і до війни, історію заснування, як виглядає карта бойових дій зараз.
Де знаходиться Красногорівка на карті Донецької області
Місто Красногорівка на карті Донецької області розташовується в центральній частині регіону, на річці Лозовій (притока річки Вовча), займаючи площу 10,7 км2. В 7 кілометрах південніше розташована Мар’їнка, 23 кілометрах східніше – Донецьк, 17 кілометрах західніше розташоване Курахове, 32 км південніше – Вугледар. Раніше працювала залізнична станція, через яку проходила залізнична гілка Рутченкове-Покровськ (Красноармійськ).
Місто відноситься до Мар’їнської громади Покровського району. Воно складається із кількох частин: основні – вулиця Східна, мікрорайон «Сонячний».
Бої за Красногорівку Донецької області
Влітку 2014-го місто охопила війна…
Невеличке містечко Донецької області жило розміреним життям до 2014 року, коли почалися бої з проросійськими бойовиками. Якийсь час населений пункт перебував під контролем незаконних збройних формувань самопроголошеної «ДНР», однак 1 серпня 2014 р. українські військові звільнили Красногорівку.
Обстріли стали причиною руйнування багатьох об’єктів інфраструктури, комунального господарства (електропостачання, водопроводи, газопроводи). Зруйновано або пошкоджено чимало житлових будинків. Підприємства зупинені, паралізовано повноцінне транспортне сполучення, припинили роботу більшість освітніх закладів, об’єктів соціальної сфери. Чимало городян, рятуючи життя, влітку 2014-го залишили населений пункт, тому чисельність населення зменшилася практично вдвічі порівняно із мирними часами.
Після деокупації військові дії поблизу тривали – місто стало прифронтовим, оскільки розташоване поблизу лінії розмежування з окупованими територіями. Однак все одно вдалося відновити багато соціальних об’єктів, інфраструктуру, відремонтувати житло.
Бої за Красногорівку сьогодні
Здавалося, Красногорівка, Донецька область, а також Донбас бачили всі жахи обстрілів… Але 24 лютого 2022 р. російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, тому бойові дії стали більш масштабними, запеклими, руйнівними.
Бойові дії сьогодні відбуваються поблизу: зі сторони селища Старомихайлівка, плюс постійно нависає загроза від сусідньої Мар’їнки, де ЗСУ стримують російські війська.
Обстріли Красногорівки стали масованими – зруйновано значну частину будинків, інфраструктури, соціальних об’єктів. Внаслідок ворожих обстрілів місцеві жителі гинуть, зазнають поранень. Тому практично всі мешканці (крім кількох сотень людей) виїхали. Решта – виживають по підвалах завдяки гуманітарній допомозі.
Красногорівка до війни
Населення
У 1895 році населення Красногорівки – 328 осіб, 1939-му – 13500 осіб, 1964-му – 19000, 1994-му – 20000, 2013 р. – 16000 осіб, 2020-й – 14600 осіб. Через масовані обстріли наприкінці 2023 року тут залишилися жити кілька сотень людей, решта – виїхали.
Основні пам’ятки Красногорівки Донецької області не численні, хоча дорогі для мешканців. Серед місцевих пам’яток варто відзначити меморіальний комплекс, пам’ятники, міський парк.
Основні об’єкти соціальної сфери:
- дитячі садочки;
- школи;
- бібліотеки;
- музична школа;
- Палац культури;
- лікарня;
- Технікум (Відокремлений підрозділ Донецький Технікум Луганського Національного Аграрного Університету);
- Вище професійне училище №49.
Історія Красногорівки
Красногорівка Донецької області заснована у 70-х роках ХІХ століття (1870-1880 рр.). 1899 року «Красногорівське Франко-російське анонімне товариство» («Societe Franko-Russe de Krasnogorofka») заснувало майбутнє містоутворююче підприємство «Красногорівський вогнетривкий завод» (КрВЗ). 1902-й – відкрили нинішню загальноосвітню школу №2, яка називалася церковно-парафіяльною. Тут навчалися близько 35 учнів (місцеві діти, із Софіївки і заводського селища).
Красногорівка набула статусу міста у 1938 році. 21 червня 1941-го проходив шкільний випускний вечір, але наступного ранку мирне життя зруйнувала Друга світова війна, що прийшла. Вчителі та вчорашні учні пішли захищати батьківщину.
Роки Другої світової війни
19 жовтня 1941-го німецько-фашистські загарбники окупували населений пункт. У лютому 1942 р. фашистські окупанти розпочали масові розстріли мирних жителів, першими вбили євреїв. Після майже дворічної окупації, 10 вересня 1943-го, був звільнений військами Південного фронту завдяки проведенню Донбаської операції.
Красногорівський вогнетривкий завод – «серце» міста
«Societe Franko – Russe de Krasnogorofka» з капіталом три мільйони франків, скориставшись землями Петра Каменського, біля села Красногорівка у 1899 році заснував вогнетривкий завод з виробництва вогнетривкої та кварцової цегли, керамічного каменю, пляшок. Підприємство знаходилося за 23 кілометри від Донецька (тоді – Юзівки), 97 км – від Маріуполя, які були центрами чорної металургії і важкої промисловості.
Кварцит для виробництва завозили з Максимільянівки, Антонівки, Мар’їнки, Михайлівки, Бахмута (Артемівська), Решетилівки; глини – Желанного, Михайлівки, Просяного; піски – Сухоярська, каолін – Костянтинівки.
Керівництво КрВЗу складалося виключно з іноземців. Директором був француз, його помічником та бухгалтером – італійці. Правління підприємства знаходилося у французькому Авіньйоні, місце зборів акціонерів – Париж. Спочатку загальна чисельність робітників заводу становила 115 осіб. Перед 1929-м працювало 2 корпуси, до 1905-го виробництво працювало виключно сезонно.
Після Другої світової війни КрВЗ був повністю зруйнований, але не припинив існування. Підприємство постійно розвивалося, удосконалювало виробництво, завдяки чому багаторазово збільшило обсяг продукції, що випускається (приблизно півмільйона тонн щорічно). Великий асортимент продукції (вогнетривкі матеріали для металургії, коксохімічної промисловості, теплоенергетики, машинобудування) постачався споживачам Донеччини, України, а також іноземним.